|
Пам! Пам-парам-парарам, |
|
Пам! Пам-парам! |
|
Мені подзвонила ти, |
|
Обіцяла прийти десь біля десяти, |
|
Обіцяла спробувати |
|
Почати спочатку, |
|
Ранком – кава і яйця всмятку, |
|
Обіцяла випити мене без остатку, |
|
Я помився, побрився, |
|
І навіть одягнув краватку, |
|
Що з цього вийде – навіть не мав гадки, |
|
У тебе багаті мама й татко, |
|
Шубка, сапожки і перчатки, |
|
А в мене на моїх широких штанях латки, |
|
Я не відгадував твої загадки, |
|
Не розумів, що коїться, |
|
Та якось пройде, заросте-загоїться, |
|
У мене у кишені гривня, а в тебе тищі, |
|
Історія по типу принцеса і ніщій, |
|
Спіймала мене на свою вудочку, |
|
І я півроку плясав під твою дудочку, |
|
Давно вже забув твою милу мордочку, |
|
І викинув твою фоточку |
|
Через форточку. |
|
Ти не думай, я не скучаю, |
|
Я, тим часом, стою і співаю... |
|
Усе попсово, просто, і банально, як в романі. |
|
Ноу мані-мані, |
|
Та річ зовсім не в цьому, ні! |
|
Для мене нема завтра, є лише сьогодні, |
|
Вона вже вище неба, ну а я іще на дні. |
|
Модні друзі, |
|
Дорогі ресторани, |
|
Я – лузер, |
|
Завжди молодий і, як завжди п'яний, |
|
Бідний, |
|
У мене – студія, мікрофон, концерт, |
|
У неї – чьоткий тєлєфон, робота, унівєрсітєт, |
|
У її хахалів є хата і крута тачка, |
|
В мене нахабності багато і Монте-Карло пачка, |
|
Убиті почки, печінка і легені, |
|
Реглан, а не сорочка, |
|
Я модний, я на сцені. |
|
Я – геній, та ну? |
|
А вона принцеса, |
|
На принца не тягну, |
|
У мене інші інтереси, |
|
Чесно скажу, бо правди ніде діти, |
|
Я тиждень пішки хожу, щоб назбирати їй на квіти. |
|
У мене реп і вірші, списані чорновики, |
|
Кохання їй дають крутіші чоловіки, |
|
Я знаю, бабла для неї недостатньо маю, |
|
На все плюю, мені однаково і я співаю... |
|
... |