|
作词 : Verheles Valentyn |
|
作曲 : Verheles Valentyn |
|
Рахуєш відстань до зірок, світовими роками |
|
Молочний шлях змішався з вином під твоїми губами |
|
Надто багато помилок в листі кардіограми |
|
Якщо зроблю ще бодай один крок земного тяжіння не стане |
|
Твій космос це мій простір |
|
Чекай в гості не застеляй постіль |
|
До млості кохай, до млості |
|
Я і досі твій порятунок від злості |
|
Так просто все, так просто |
|
Заховала в очах своїх фосфор |
|
Якщо небо це океан |
|
Ми знайдемо собі там свій безлюдний острів |
|
Ти неземна, ти з іншої планети |
|
Біла пелена перетворилася в тенета |
|
Місячний попіл впав із сигарети |
|
На списаний зошит тобою п'яного поета |
|
Твої думки, бажання дівочі |
|
Білі нитки серед покрову ночі |
|
Та я можу вічно брехати тобі в очі |
|
Щоб отримати те, чого я хочу |
|
Душі розірвані навпіл |
|
Стікають поміж долонь |
|
Все що хотіли ми завтра |
|
Сьогодні поглине вогонь |
|
Як відшукати ту пристань |
|
Щоб написати рядок |
|
Якщо кохання це відстань |
|
Від землі до зірок |
|
Від землі до зірок і так по колу |
|
Залив брехні ковток, наче віскі в колу |
|
Спати з твоєю душею не перестану ніколи |
|
Бажання бути моєю ти не ховаєш за штори |
|
Коридори і кратери, лабиринти твого тіла і я без навігатора |
|
Всіх моїх демонів спіймала і стратила |
|
В кімнаті стало наче біля екватора |
|
Жарко так твоя галактика стікає по склі |
|
Пальці стали відбитками слів |
|
На твоєму вікні поміститься все |
|
Те що було в мені і що стало твоє |
|
П'яна невагомість дозволу не просить |
|
Поки засинає совість я не скажу тобі досить |
|
Душі розірвані навпіл |
|
Стікають поміж долонь |
|
Все що хотіли ми завтра |
|
Сьогодні поглине вогонь |
|
Як відшукати ту пристань |
|
Щоб написати рядок |
|
Якщо кохання це відстань |
|
Від землі до зірок |
