|
Не тепер і не колись, а мабуть, ще в ті часи, як сам цісар під стіл пішки ходив, не в чужій країні, а в зеленій Верховині народився у селі Три Пеньки нічогенький хлопчик – десь так кілограмчиків за п’ять. Назвали його Григором на честь небіжчика діда. А як уродився, на хрестинах після третьої чарки, за давнім карпатським звичаєм, стали йому до рук різні предмети тицяти. Ану, що візьме малий, то те з нього й вийде». |
|
Немовляті підносили і хліб, і сокиру, і Святе Письмо, але воно, нерозумне, зупинило свій вибір на відьмацькій люльці. «Доки гості пили та співали», малий Пинтя, посмоктуючи люльку своєї нанашки, заснув. |
