|
Посіяли гайдамаки |
|
В Україні жито, |
|
Та не вони його жали. |
|
Що мусим робити? |
|
Нема правди, не виросла; |
|
Кривда повиває - |
|
Розійшлися гайдамаки, |
|
Куди який знає: |
|
Хто додому, хто в діброву, |
|
З ножем у халяві, |
|
Жидів кінчать. Така й досі |
|
Осталася слава. |
|
А тим часом стародавню |
|
Січ розруйнували: |
|
Хто на Кубань, хто за Дунай, |
|
Тілько і остались, |
|
Що пороги серед степу. |
|
Ревуть завивають: |
|
"Поховали дітей наших |
|
І нас розривають". |
|
Ревуть собі й ревітимуть — |
|
їх люде минули; |
|
А Україна навіки, |
|
Навіки заснула. |
|
Тарас Шевченко |