|
作词 : Valerii Bebko/Yuliia Bebko |
|
作曲 : Valerii Bebko/Yuliia Bebko |
|
Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене |
|
Знаєш, даремно, я все давно відчула |
|
П'ю мед із вином |
|
Бережу ті останні сили тіла |
|
Бо твоя любов тягне нас на дно |
|
Тільки ти пробачав ту весну |
|
Але байдуже |
|
В твоїх очах дні останні Венеції |
|
Ти пробачав мені все |
|
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав |
|
Ти палив мої кораблі |
|
Сніг попелом став |
|
Знала я, не даремно |
|
Пізно і темно |
|
Страшно іти кудись одній |
|
Ти будеш мій ще на мить |
|
Не бажаєш зла |
|
Напевно, краще нам піти у свої світи |
|
Тільки ти пробачав ту весну |
|
Але байдуже |
|
В твоїх очах дні останні Венеції |
|
Ти пробачав мені все |
|
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав |
|
Ти палив мої кораблі |
|
А пробачати було нічого |
|
Я так собі, гралася мов дитина від щастя і аж до відчаю |
|
Я здогадувалась, що не єдина |
|
Мучила себе протиріччами |
|
Я не знала, що любов не завжди буде вічною |
|
Тільки ти пробачав ту весну |
|
Але байдуже |
|
В твоїх очах дні останні Венеції |
|
Ти пробачав мені все |
|
Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав |
|
Ти палив мої кораблі |
|
Ти пробачав мене |
|
Та чому ж болить. Все на землі мине. Тож нехай горить |
