作词 : Юрій Бондарчук
作曲 : Юрій Бондарчук
Скільки зможе стерпіти людина
над собою насмішок - нехай й не зі зла?
Я хотів би, щоб вийшла з ладу машина,
що мене колись сюди привезла.

Звідки знати я міг, коли їхав уперше,
що здійму хіба страх і сміх у дітей
своїм прізвищем нетутешнім
(що дражнитимуть ним мене) — Котобей?

Котобей!
Котобей!
Котобей!
Котобей!

Як шкода, за життя коротке,
я місцевим не став й до місцевих не звик.
А тепер нема сил боротися,
щоб довести усім, що я один з них.

І якби мені стало ще віку,
я б змінити життя своє, звісно, хотів -
прожити простим чоловіком,
а не пугалом, що убиває котів.

Котобей!
Котобей!
Котобей!
Котобей!