作词 : Юрій Бондарчук
作曲 : Юрій Бондарчук
Ніби нічні метелики, люди зажурено топчуться —
в світлі зупинки чекають вони, коли приїде останній автобус.
Всі поспішають додому, тому ніхто уже не завважує графік.
Наче востаннє, водій тисне газ і до узбіч притискає весь трафік.

В темряві скла відбивається все, що у салоні в цей час відбувається,
гілки дерев б'ють у лице, і ти відображенню мляво всміхаєшся.
Твоє життя, як автобус нічний — люди й машини проносяться поруч.
Щоб не упасти і не травмуватись, треба триматися міцно за поручні.

Я повертаюся додому і
пустим приміщенням шепочу: «Це я».
Така моя щоденна одісея,
у ній для себе я знаходжу панацею,
і в ній минають тихо мої дні.

А поруч нас драконами дроти
летять, норовлячи заплутати хвости,
і їх уже ніяк не розігнути.
Щоб радощі повернення збагнути,
потрібно звідкись перед тим піти.

Відбувся лише пневмонією, ледве уникнувши бійні,
і вв'язуєшся в авантюру — їздити далекобійником.
Історія ця не нова — в мандрівці проводити час свій роками;
й, здавалося б, друзів повно, та хвилюються тільки дівчина й мама.

Їм пишеш весь день повідомлення: «Як справи? Привіт, я скучаю!
Помити б в дорозі десь голову, а так — усього вистачає».
Думками весь час повертаєшся — поспати в теплі і смачно поїсти,
провести удома лише одну ніч, а на ранок знову забратись в поїздку.

Лайк е роллін стоун
Лайк е роллін стоун
Лайк е роллін стоун
Лайк е роллін стоун

Лайк е роллін стоун
Лайк е роллін стоун
Лайк е роллін стоун
Лайк е роллін стоун