Ліс, вкритий снігом ліс
Під величним небом
Серед білих гір

Ніч з лісом віч-на-віч
Чую тільки тебе
Стримуючи зір

Вір кришталевих озер очам
Не покину серцем
Цей пречистий храм
Я душею й думками там

Тиснуть тисячі темних брам
Кров так сильно б'ється
Що я втрачу і що віддам?
Все одно залишусь я там

Серед ночі під гілками
У озерця крижаного
Заплющу очі, замерзнуть рани
Заб'ється серце, нема нікого

Тільки вітер та й дерева
Сніг лоскоче, укриває
Крига вкрита кришталева
Такі ночі в мого Раю

В снах розчиняючись, біль промине
І все-таки щось непокоїть мене
Серце все швидше і швидше стучить
Немов відчуває загибелі мить

І по секундам відстукує час
Ось воно — справжнє життя без прикрас
А що має сенс, якщо скоро помру?
Аж раптом примара продовжує гру

Вмить з пошматованих сірих небес
Зірветься шторм, як розлючений пес
Вдарить поривом та й вдарить іще
Хиткі будівлі розтрощить ущент

Тисячі вирве із корнем дерев
Повітря пронизить вбиваючий рев
І всіх поховає у білій труні
Вітром безжальним пробуджений сніг