Погаслий світ очей моїх
Не здатен освітити шлях
До мрій, що зберегти не зміг
Перетворивши в попіл, прах

Життя тепер – холодна ніч
Пронизуючи плоть наскрізь
Заглушуючи смертний клич
Знов робить черговий поріз

Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?

Щоб не брехати вже собі
Що все гаразд, до посивіння –
Чи не покинути цей бій
Між існуванням і спасінням?

Як мертве дерево, стою
Не в змозі зберегти надію
Бо до життя любов свою
Я повернути не зумію

Не хочу більше чути слів
Мені набридло існувати
Хоч я чекаю безліч днів
Душа не може вже чекати

Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?

Щоб не брехати вже собі
Що все гаразд, до посивіння –
Чи не покинути цей бій
Між існуванням і спасінням?

Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?

У всьому винен тільки я
Тепер засуджений страждати
Чи не залишити життя
Коли не болісно вмирати?